Когда-то, лет 20 назад, я должен был выучить к уроку украинской литературы эту басню. Учил я ее очень мучительно зубря. В итоге выучил, да так сильно, что помню ее до сих пор почти наизусть. Отличная басня и главное звучит очень весело, если ее рассказывать на украинском языке. Украинский алфавит, состоит из тех же букв, что и русский, с небольшим исключением:

украинская и — читается как русское ы
украинская i — читается как русское и
украинская е — читается как русское э
украинское э — читается как русское е
украинское ? — читается как русское й
украинский ‘ — читается как русский ъ

Все остальные буквы украинского языка пишутся и читаются также как и в русском языке.
Вооружившись этой подсказкой, попробуйте вслух прочитать басню. Гарантированно бурное веселье слушателям

Леонід Глібов
Вовк і Кіт
Байка

АВТОР:
В село із лісу Вовк забіг…
Не думайте, що в гості, братці.
Ні, в гості вовк не забіжить;
А він прибіг, щоб де-небудь сховаться:
Проклятий люд з собаками настиг…
І рад би Вовк в які ворота вскочить,
Та лишенько йому; куди не поглядить
Усюди Вовченька недоленька морочить.
Хоч сядь та плач;
Ворота, як на теж, кругом заперті,
А дуже Вовкові не хочеться умерти
(Бо він ще не нажився, бач!),
А гірше од людей — од видимої смерті…
Коли глядить —
На загороді Кіт сидить,
На сонечку мурликає — дрімає.

{Вовк підскакує до Кота і звертається:)

ВОВК:
Котусю, братику! Скажи мені скоріше,
Хто з хазяїнів отут усіх добріший?
Я хочу попрохать, щоб хтось мене сховав
На цей недобрий час. Я б у пригоді став!…
Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!
Котусю-братику! Куди ж мені поткнуться?

КІТ: (поважно, не повертаючи голови) Проси мерщій Степана, Він добрий чоловік.

ВОВК:
Та я у нього вкрав барана.

КІТ:
Ну так навідайсь до Дем’яна.

ВОВК:
Е, і Дем’яна я боюсь: Як тільки навернусь, Він і згадає поросятко.

КІТ: (співучасливо)
Біжи ж, аж ген живе Трохим!

ВОВК:
Трохим? Боюсь зійтися з ним:
З весни ще злий він за ягнятко.

КІТ: (розмірковуючи)
Погано ж… Ну а чи не прийме Клим?

ВОВК:
Ох , братику! Теля я в нього з’в!

КІТ:
Так, бачу, ти усім тут добре надоїв, Чого ж ти, братику, сюди і забігав? Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб вовка от біди сховали! І так-таки ти сам себе вини: Що, братику, повіяв, те й пожни.